Протягом тижня, з 19 до 24 червня 2017 року на парафії святого Володимира та блаженного мученика о. Омеляна Ковча в місті Перемишляни відбувся припарафіяльний табір “Веселі канікули з Богом”. От і розпочалися такі довгоочікувані літні канікули, на які з нетерпінням чекала вся дітвора. Кожна дитина складала певні плани на цей час, мріяла провести його якось по-особливому. Справжнім святом для дітей Перемишлян став приїзд брата Тараса Байовського та аніматорів з центру «Ораторія» – катехитичної школи святого Домініка Савіо при церкві Покрови Пресвятої Богородиці під опікою оо. Салезіян, яких запросили отці Ігор Барбуляк та  Петро Закаляк, які намагаються щоразу зацікавити дітей та молодь нашого парафії, залучати їх до церковних практик, а тим самим доносити їм найкращі моральні та християнські цінності. Така робота отців вже дає свої плоди, адже при храмі сформувалася група юних парафіян, які мріють стати аніматорами та допомагати отцям у роботі з молодим поколінням. Вони активно включилися в роботу разом з гостями-аніматорами.

Маленькі парафіяни ще добре пам’ятали ті захоплюючі моменти, пов’язані з  „ Веселими вихідними”, які відбувалися при церкві щомісяця, тому наввипередки бігли записуватися до літнього тижневого табору. Вони очікували веселих розваг, нових історій, та те, що для них приготували аніматори, перевищило всі їхні сподівання та повністю захопило у вир спільної праці та відпочинку.

Тиждень „ Веселих канікул” проходив під загальним гаслом „ На крилах до мети. Народжені літати. ” Діти разом з аніматорами під керівництвом брата Тараса вирушили у захоплюючу подорож рядками казкової історії про зграю чайок Сіменталь, які забули про те, що народжені вільними і прив’язалися до своїх земних потреб. Сценки за сюжетом розповіді, майстерно зіграні аніматорами кожного дня, показували дітям, наскільки модні тенденції сучасного життя можуть віддалити людину від високої мети, а саме від Бога та Божого Царства. Та учасники табору не були пасивними слухачами, а стали безпосередніми учасниками незвичайного дійства. Розділившись на три команди-зграї разом з аніматорами, придумавши назви, гасла та створивши власноруч прапори своїх груп, виконуючи різноманітні завдання, вони активно допомагали чайкам з даної історії зрозуміти справжній сенс існування. А проведені кожного разу аналогії між життям чайок та людським життям впевнено вели дітей до усвідомлення Божого задуму щодо кожного з них.

Кожного ранку, учасники табору з радістю приходили на церковне подвір’я, очікуючи нових пригод та яскравих вражень. День розпочинався бансами (музичною руханкою), під час яких аніматорам завжди вдавалося згуртувати дітей та налаштувати на щиру спільну роботу. Служба Божа, Молебень чи молитва нагадували про духовне підґрунтя їхніх занять. Після цього з великою цікавістю дивилися сценку – певну частину історії про зграю Сіменталь, про чайку Джонатана Лівінгстона, його сім’ю, друзів. Співпереживали з героями розповіді, ділилися враженнями, висловлювали свої думки, проводили аналогії, пробували зрозуміти прихований зміст, який несла в собі ця сценка, виокремити виховний момент та приміряти його до свого життя. Аніматори вміло розкривали кожен образ, пояснювали кожну подію, порівнюючи її з життям сучасної молоді, намагалися донести до сердець юних слухачів розуміння того, що є справжніми цінностями у нашому земному житті, чого потрібно прагнути, як цього досягти. Кожен день мав свою окрему підтему, яка оголошувалась після перегляду сценки. Команди отримували завдання, які виконувалися під час наступних вільних ігор, змагань між командами. Всі діти, майстерно підбадьорювані своїми керівниками-аніматорами, намагалися бути найкращими, з великою старанністю виконували всі завдання. Також відбувалася праця у гуртках, де учасники „ Веселих канікул” навчалися творити своїми руками різноманітні цікавинки.  В свою чергу, отець Петро та брат Тарас проводили катехизації, на яких спільно роздумували над Божими істинами та допомагали дітям усвідомити важливість правильного вибору життєвих орієнтирів. День закінчувався підведенням підсумків, спільною молитвою та оригінальним прощанням – іскоркою любові, яку діти дарували один одному.

Брат Тарас Байовський пояснив, що метою їхньої роботи було навчити дітей аналізувати своє щоденне життя, поглянути на себе, як на християнина, що покликаний піднімати свій погляд угору, до Бога, бо зараз діти й молодь є під тиском багатьох впливів сучасного життя, що часто пропагують несправжні, а навіть шкідливі цінності; допомогти зрозуміти важливість доброго використання часу, пізнати свої таланти і дари Божі та розвивати їх, навіть якщо це вимагає великого труду, жертви і не можна зразу ж побачити результатів. Також навчитися бачити цінність кожного дня, вчитися перебувати разом в колі друзів, розділяти радість і ставати кращими – від досвіду життя в малій групі до досвіду життя як Церква. Зараз, коли ровесники живуть байдужістю і відкиданням своєї гідності як синів Божих, жити радістю (яка є повною лише тоді, коли ми готові подарувати її тим, хто її не має), відчуваючи себе, разом з іншими, друзями Ісуса.

Останній день „ Веселих канікул” був сповнений радістю і сумом одночасно. Діти були щасливі, що мали можливість так незабутньо провести тиждень та зі сльозами на очах прощалися зі своїми любими аніматорами, які за цей час об’єднали їх у справжню велику християнську родину. За спільним „ солодким ” столом всі ділилися враженнями та сподіваннями. Ось деякі з них:

„ Табір для нас був найкращим! Ми відчули і зблизились з Богом саме тут!” (діти – учасники табору)

„ Я очікував релігійних наук, а отримав ще й багато незабутніх вражень від веселих ігор. Тут були дуже хороші та справді круті аніматори. Саме тому хочу сюди приходити кожного разу.”  (учасник табору Назар)

„ Я надзвичайно вдячна Богу за цей табір і за цих дітей. Саме в цій атмосфері, яку ми створили в Перемишлянах, найкраще відчуваєш, що означає бути аніматором. І як це круто! Тепер у мене є ще одна маленька мрія: знову приїхати на „ Веселі канікули ” в Перемишляни. ”  (аніматор Соломія)

„ Я рада, що Бог послав нам такий дарунок, як „ бути аніматором ”! Це одне з найкращих покликань у моєму житті.”  (аніматор Катя)

Після вражаюче-захоплюючої заключної презентації тижневої роботи, яку підготувала кожна команда-зграя під мудрим керівництвом своїх старших друзів, спільної молитви, у якій брали участь аніматори, діти та батьки, та благословення отця Петра Закаляка, усі розходилися у піднесеному настрої та зі щирою надією, що такі зустрічі будуть повторюватись знов і знов.

Діти та батьківська громада храму святого Володимира та блжн. мчн. о.Емільяна Ковча міста Перемишляни щиро вдячна отцю Петру Закаляку, брату Тарасу Байовському та всім аніматорам за їхню нелегку та таку важливу у теперішній час місію – допомогти молодому поколінню знайти дорогу до Бога. Нехай наш Небесний Отець благословляє їх і всі їхні майбутні починання.

                                                                                                              Наталія Сабор-Карась
та батьківська парафіяльна громада
храму святого Володимира та блжн. мчн. о. Омеляна Ковча
міста Перемишляни