21–22 липня 2018 року, в м. Стрию відбувся відпуст до Ліської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка знаходиться в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Урочистості завершилися в неділю, 22 липня Архиєрейською Божественною Літургією, яку в співслужінні преосвященного владики Богдана (Манишина) та численних священнослужителів, очолив єпарх Стрийський, Преосвященний владика Тарас (Сеньків).
Під час Літургії, звертаючись до присутніх з проповіддю, єпископ зазначив, що Ліська ікона Пресвятої Богородиці в особливий спосіб допомагає нам відчути Їі присутність серед нас: “Історію цієї ікони, як і історію життя Діви Марії, єднає одна риса: вони завжди вказують на Ісуса і ведуть нас до Нього. В цьому проявляється особлива велич Пречистої Діви, бо в її особі Церква знаходить найзнаменитіший взірець для нашої віри. Віра веде нас до єдності з Христом, а Марія йде перед нами на цій «прощі віри», ніби випереджуючи та освічуючи нам дорогу прикладом своєї віри”.
Продовжуючи, владика Тарас вказав на три особливості віри Пресвятої Богородиці. “Перша особливість віри Діви Марії полягає втому, що вона розв’язує вузол гріха, відкриваючи людям двері Божого Милосердя. Вузол, зав’язаний непослухом Єви, був розірваний послухом Марії; що зв’язала невірою діва Єва, то Діва Марія розв’язала вірою. Вчинений Євою «вузол» непослуху опутав людство «зашморгом» невіри… Пречиста Діва своїм «так» відкрила двері Богу, щоб розв’язати вузол стародавнього непослуху. Вона є Матір’ю, яка з терпеливістю та ніжністю веде нас до Бога, щоб Він розв’язав вузли наших душ своїм батьківським Милосердям. Вона, як жінка віри і наша Матір, веде нас за руку в обійми милосердя Небесного Отця”.
“Інша особливість є в тому, що віра Діви Марії дає людське тіло Ісусу Христу. Богородиця зачала Ісуса у вірі, коли сказала «так» у відповідь на звістку, яку послав їй Бог через ангела, і лише потім – у тілі. Це означає, що Бог не бажав стати людиною, ігноруючи людську свободу. Він хотів пройти через згоду Діви Марії, через її «так, нехай станеться»”. Але те, що відбулося в Пречистій Богородиці єдиним у своєму роді способом, відбувається на духовному рівні і в нас, коли ми приймаємо Слово Боже добрим і щирим серцем і виконуємо його. Подібно як Її, і наше життя складається з постійних «благовіщень», що сприймаються як вияв благодаті і як випробування віри. Кожна мить нашого життя є виповнена присутністю Бога, а тому є випробуванням віри, є Божим очікуванням – «чи скажеш мені – так?» Віра провадить наше життя до отого – «так». Тоді Бог приходить мешкати в нас, робить Своєю обителлю кожного, хто любить Його і дотримується Його Слова. Це важко зрозуміти розумом, але легко відчути серцем. Суттю християнства є наше постійне звернене до Бога: «нехай буде воля твоя»”, – вів далі проповідник.
“Зрештою, віра Діви Марії є шляхом, який веде до мети. Вона «слідувала шляхом віри», тому випереджує нас у цьому паломництві, супроводжує і підтримує нас на шляху віри, вказуючи що усе, з чим ми маємо зіткнутися, Вона вже колись пройшла. Віра Богородиці була паломництвом у тому сенсі, що все її життя було подорожжю за Своїм Сином, котрий сам є дорогою та вказує на мету. Зростати у вірі, простувати вперед у цьому духовному паломництві, означає не що інше, як слідувати за Спасителем. Шлях Ісуса – це шлях любові, вірної до кінця, до жертви життям, це шлях хреста. Тому шлях віри проходить через хрест. Коли настав “час” Ісуса, година Страстей, віра Пречистої Діви стала лампадою, світлом в глухій ночі. Упродовж ночі Страсної суботи її лампада, маленька, але яскрава, горіла до зорі Воскресіння. Коли ж Вона почула, що гріб порожній, в її серці розлилася радість віри, християнської віри в смерть і воскресіння Ісуса Христа. Тому що віра завжди веде нас до радості. Богородиця є Матір’ю радості. Воскресіння – це радість, яка родиться у зустріч з Воскреслим. Ця зустріч є вершиною шляху віри Пречистої Діви та джерелом віри всієї Церкви. Потрібно лише підтримувати її вогонь, як Діва Марія, навіть у важкі хвилини, у темряві, щоби ми ніколи не втратили відчуття радості віри”.
Далі , єпископ наголосив, що Богородиця є для нас взірцем вірності, бо Вона завжди приймала Божу волю за свою, а віра, яку Пречиста Мати мала до свого Сина, від самого початку не ґрунтувалась на чудах, але на цілковитому довір’ї до Бога, Його волі і Його Слова, яке цю волю об’являє: “Вона ніколи не шукала і не очікувала видимих підтверджень і завжди була задоволена тим, щоб робити лише те, що Він скаже. Тому вистояла навіть на Голгофі. Тоді, коли нікому навіть не спало на думку, що своє найкраще вино Ісус зберіг аж до тієї миті, якої Він не лише повернеться до життя, але і ввійде в нове правдиве вічне життя Воскресінням”.
“Ніхто не може без віри наблизитися до Бога. Богородиця була з-поміж усіх людей найближча до Нього. Тому Вона є для нас та усієї Церкви учителькою віри, тим світильником, який приведе нас до її Сина, Ісуса Христа. Правдиво вшановувати Діву Марію – означає наслідувати Її, йти за Нею, бо Вона є та, яка нас випереджає, яка є для нас прикладом віри. Пресвята Діво Маріє, сьогодні ми дякуємо Тобі за Твою віру, віру сильної і смиренної жінки та знову ввіряємо себе Тобі, Матері нашої віри, щоб вона напевно була для нас запорукою того, чого сподіваємося через Тебе у Бога. Амінь”, – сказав на завершення владика Тарас.
Прес-служба Стрийської єпархії