Звертаючись до вірних у часі Літургії владика Тарас сказав: “Сьогодні маємо перед собою ту останню проповідь, у котру зібралося ціле життя отця Ігоря і котру сьогодні в особливий спосіб можемо почути від нього. Ціле його священиче життя є жертвою. Ціле своє життя він зумів перетворити у жертву Богові. Він умів прийняти всі хрести, які посилав йому Господь з відвагою священика, котрий жив вірою і довірою до Бога, умів негаразди лікувати смиренням, умів терпіння лікувати терпеливістю, умів незгоди лікувати любов’ю. Він умів бути Божою рукою, котрою Господь торкався Вас двадцять п’ять років”.

Завершуючи проповідь, єпископ закликав присутніх: “Тому, як ті діти, яких Господь пригортав до себе руками отця Ігоря, ми маємо сьогодні усвідомити собі, що ми не можемо казати йому “прощай”, але тільки “до побачення у небі”. А щоб ця наша спільна дорога завершилася у небі, сьогодні перепрошуймо його за все, але також прощаймо і благаймо у Бога прощення всіх його провин. Прощаємо і просимо прощення! Тому, дякуючи Богові за дар життя і священичого служіння отця Ігоря, випрошуймо для себе такої ж вірності, щоб ми зуміли витримати у вірі до кінця і мали відвагу дарувати своє життя Богові, щоб той скарб віри, котрий Господь звіщав нам устами отця Ігоря ми примножили. А Господь нехай прийме його, огорне своїм безкінечним милосердям і прославить у славі з усіма святими”.