28 січня 2015 року, в Народному Домі м. Перемишляни відбулася урочиста академія пам’яті о. Василя Прийми, організатором якої був п. Михайло Ватуляк, генеральний директор Асоціації українських видавців та книгорозповсюджувачів, а також Районний відділ освіти. Академію було розпочато гімном України.

Вступне слово мав керівник Районного відділу освіти Горлатий Остап Миколайович, який розповів декілька маловідомих подій з життя о. Василя Прийми. Звертаючись до глядачів, Остап Миколайович відзначив значний поетичний доробок о. Василя Прийми, який становить п’ять збірок: «Золотий міт», «На схилах гір Карпат і Піренеїв», «Молиться серце», «Вівтар України» та «Український мальовничий острів у чудодійному Люрді».

Відтак, до учасників дійства звернувся парох с. Бачів о. Михайло Цікало. Він поділився спогадами поїздки до Люрду, де о.Василь Прийма побудував церкву для українських емігрантів. Також, о. Михайло наголосив на великому авторитеті о.Василя, який був здобутий жертовним служінням і сильним духом патріотизму.

Участь в Академії також брали учні Бачівської та Боршівської шкіл І-ІІ ст. Особливого колориту надавав колектив народних інструментів «Бачівчанка». Цікавим був виступ письменниці Марії Чумарної, яка ділячись своїми спогадами від святкування дня незалежності у Франції, організованого о. Василем у Люрді, була вражена його великою любов’ю до України. Своїми спогадами поділилася і жителька м. Перемишляни п. Вікторія Юзва, яка двома приїздами до Люрду, немов би привозила часинку рідної Перемишлянської землі, якої так не вистачало о. Василю на чужині. По-особливому запам’ятався виступ п. Петра Шкрабюка, професора і доктора історичних наук, відомого поета. Саме своєю натхненною поезією він яскраво представив постать о. Василя Прийми, як образ України, культурно багатої та сильної духом держави. Також слово мали Ніна Романяк – член спілки письменників України та Роман Андрусишин – в.о. голови Перемишлянської РДА.

На закінчення о.Ігор Барбуляк, декан Перемишлянський, висловив подяку організаторам академії та всім глядачам за присутність. Адже кожен мав нагоду відкрити для себе по новому постать о. Василя Прийми як великого патріота, ревного душпастиря та талановитого поета.http://ugccsm.org.ua/

http://ugccsm.org.ua/

Довідка: 

Отець Василь Прийма (5.01.1914 – 17.12.2004)

Народився 5.01.1914 р. в с. Бачів Перемишлянського району Львівської області. Батько – учасник визвольних змагань, дяк, вів у селі культурно-просвітницьку роботу. В 1941 р. загинув від рук комуністів у Золочеві, а мати сім років відбувала в сталінських таборах.

Закінчивши Бачівську школу, здобув середню освіту в українській приватній гімназії в Рогатині. З юнацьких літ захоплювався романтикою визвольних змагань, писав вірші, сповнені глибокої любові до України, а в 1933 р. опублікував їх у Львові.

Юнаком пішов у загони УПА. Смерть не раз заглядала йому у вічі, та він продовжував визвольну боротьбу. Як поет УПА, був у відділі пропаганди під псевдом Чорногора. Разом з командиром УПА Василем Івахівим (Россом) в 1941 р. організував військову школу в Поморянах. Гестапо арештувало весь командний склад і кинуло у Львівську в’язницю. Звільнено усіх їх завдяки клопотанню митрополита Андрея Шептицького.

Після війни доля закинула Василя Прийму за кордон, в Німеччину, де він закінчив духовну семінарію, а богословські науки вивчав у Голандії і Римі. В 1950 р. рукоположений в сан священика владикою Кир Іваном Бучком, повністю віддався служінню Богові і людям, пам’ятаючи про знедолену рідну Україну.

Свою душпастирську працю розпочав у південно-західній Франції в м. Люрді, де взявся за організацію українських емігрантів. Організував 30 місійних станиць, де проводив богослужіння та національні святкування. Постійно виховував серед молоді любов до України, до своїх традицій, водночас продовжував займатися літературною творчістю.

Завдяки його старанням українська громада збудувала в м. Тулузі пам’ятник Т. Г. Шевченку, а в 1982 р. в м. Люрді, на вулиці Україна побудовано храм Пресвятої Діви Марії і в кафедральному костелі “Розер” споруджено каплицю “Вівтар України”. Стараннями отця Василя церква в Люрді стала центром національного і релігійного життя українців. Сюди приїжджають паломники з усього світу.

В липні 1997 р. він як головний фундатор брав участь в урочистому посвяченні церкви Івана Хрестителя в рідному селі Бачеві. Отець Василь привітав присутніх, склав подяку Богу, що дав сил дожити і здійснити давню мрію – побудову нової святині.

Отець Василь Прийма постійно молив Бога про кращу долю України і продовжує писати патріотичні, релігійні вірші, молитви, якими промовляє під час Богослужінь, продовжує піднімати національну свідомість українців. Його перу належать збірки поезій “На схилах гір Карпат і Піренеїв”, “Золотий міт”, “Молиться серце” та інші.

17 грудня 2004 року у далекій Франції, серце о. Василія Прийми перестало битися  За його заповітом тіло перевезено на Україну в родинне село, де його поховали 9 січня 2005 року.