У неділю 16 вересня 2018 року, Преосвященний владика Тарас (Сеньків) Єпарх Стрийський очолив Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. В часі богослужіння єпископ уділив дияконські свячення випускникові Львівської духовної семінарії Святого Духа піддиякону Богдану Колібеку. Владиці Тарасу співслужило духовенство катедрального храму та запрошені священнослужителі.

Звертаючись до присутніх у храмі з проповіддю, єпископ у світлі статистики, оприлюдненої на цьогорічному Синоді єпископів УГКЦ, звернув увагу на низький відсоток вірних, які є систематично задіяними в процесі катехизації і навчання віри (60 тисяч з 5-ти мільйонів вірних УГКЦ) та наголосив, що: «Для справжнього християнського життя надзвичайно важливо є вивчати засади християнської віри, роздумувати над ними та досліджувати Святе Письмо. У практичній площині важливо знайти своє місце в Церкві, де реальними справами втілювати в життя істини віри. Незважаючи на те, що більшість визначає себе християнами, лише меншість практикує християнське життя. Найгіршою негативною тенденцією є зростаюча духовна пасивність і небажання послужити Богові».

Роздумуючи над недільним Євангельським уривком – притчею про таланти, владика Тарас зазначив, що цією притчею Христос торкається ядра теми нашої відповідальності перед Богом. «Він каже, що царство небесне подібне до чоловіка, який відходячи, закликав своїх слуг і дав кожному з них, в залежності від їх можливостей, певну суму грошей. Господар не оминув жодного, але кожному дав відповідальність лише за те, що йому доручено»…

За словами єпископа, «Отриманий слугами результат залежав від їх ставлення до господаря. Перші двоє ставилися до господаря, як до благодійника, а третій бачив лише безжального і несправедливого диктатора. Хибне уявлення про Бога приводить людину до трагічних наслідків. До певної міри Бог стає для людини таким, яким вона Його сприймає. Для тих, хто вірить, що Господь люблячий, милостивий, щедрий і милосердний, – Він таким і є. Ті, котрі вірять що Господь жорстокий, вимогливий і караючий, – будуть засуджені своїми власними поглядами»…

Продовжуючи, владика Тарас наголосив на тому, що «Господар видав кожному слузі різну кількість талантів “за спроможністю”. Деколи ми задумаємося, якою мірою Господь міряє людські діла? Кому більше дано, у того більше відповідальності. Кожен має зробити те, до чого його Господь покликав: хтось вмерти за Христа, хтось зробити величні діла, пам’ять про які будуть переповідати століттями, а хтось повинен просто бути добрим татом чи мамою… В Новому Завіті є кілька місць в котрих перелічені дари та служіння, які отримують члени Церкви. Увесь «скарб віри», що міститься у Святій Традиції та у Святому Письмі, був доручений апостолами усій Церковній спільноті. І чим більше дарів та чим вище служіння – тим більше відповідальності».

«Вся церковна спільнота, та кожен з нас зокрема, очікуючи на прихід Господа Ісуса Христа, повинні бути «завжди готові дати відповідь кожному, хто у нас вимагає обґрунтування про нашу надію». Бог дав людині найбільший талант – створив її на свій образ, а цим обдарував усім, що їй було потрібно для власного добра. У нас є таланти, про яких ми не знаємо, бо виявляються вони тоді, коли щось робимо для Бога і ближніх, наслідуючи Його у відношенні до нас. Лише лінь та богопротивне самолюбство «надихають» нас закопувати отримані таланти».

«А оскільки Господь прийде несподівано, то маємо бути «пильними» щодо таланту свого покликання, щоб не тільки уникнути покарання, але щоб принести Богу милі плоди та прийняти від Господа нагороду – увійти в Його радість та знайти себе записаними в книзі вічного життя. Кожен з нас є покликаний бути людиною – віддзеркаленням Бога у світі, пізнати і любити Бога таким, яким він є. Початком цього шлях є пізнати і розуміти те слово, яким до нас Бог промовляє і яке Церква розділяє всім на гостині слова, яку називаємо катехизацією або наукою віри», – сказав на завершення проповіді владика Тарас.

Після закінчення богослужіння, Архиєрей привітав нововисвяченого диякона, побажавши йому вірності у служінні, до якого Господь його покликав.