4 березня 2018 року, в Другу неділю Великого посту, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський, очолив Архиєрейську Божественну Літургію св. Василія Великого в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию. В часі богослужіння, єпископ уділив священичі свячення дияконові Володимиру Цайдеру. Єпархові Стрийському співслужили Преосвященний владика Богдан (Манишин), єпископ-помічник, духовенство катедрального храму та запрошені священики.

Звертаючись до вірних з проповіддю та розважаючи над євангельським читанням неділі про зцілення Ісусом розслабленого, владика Тарас зазначив: “Христос навчав у Капернаумі і в домі зібралося дуже багато людей. Кожен прийшов зі своєю ціллю: хтось послухати, хтось подивляти, хтось був охоплений вірою. Були такі, що прийшли Христа зловити на слові, осудити, звинуватити. Але кожен прийшов, щоб отримати щось для себе. І знайшлося лише четверо таких, що принесли до Христа розслабленого, надіючись отримати щось не для себе, але для нього. Дивно, але головними персонажами сьогоднішнього Євангелія є ті четверо людей, які принесли на ношах розслабленого. А оскільки доступити до Христа було неможливо, вони потрудилися зробити неможливе, що мабуть принесло шкоду господареві дому – розібрали стелю і опустили на ношах розслабленого перед Христа. І як каже євангелист, Христос, бачачи їхню віру, сказав розслабленому: “Прощаються тобі твої гріхи”.

“Євангеліє говорить, що причиною хвороби розслабленого є гріх. Той хворий чоловік був уособленням болю, труднощів, невирішеної проблеми для тих чотирьох. Вони напевно не могли собі дати ради, а тому відважилися на великий крок віри, котрий трошки переступав за здоровий глузд – вилізли на стріху і розібравши її, опустили на мотузках того хворого. Хворий, розслаблений чоловік є символом наших проблем, з якими ми собі не можемо дати ради. Проблем особистих, суспільних, проблем, котрі часто торкаються нашого життя і ми спішимо з ними до Христа, немовби творячи довкола Нього натовп людей, які хочуть щось від Нього отримати. А ті четверо кажуть нам щось більше”, – сказав продовжуючи Архиєрей.

За словами єпископа, незважаючи на те, що в нас є багато проблем: корупція, війна, беззаконня, “нам треба з глибини душі усвідомити той шлях, на який нам вказують ті четверо людей – взяти біль, страждання, жертву, котру принесла Небесна Сотня, котру приносять наші воїни на фронті, жертву матерів, жінок, дітей, безпорадність перед державною системою і опустити перед Христом на чотирьох мотузках”, першою з яких є любов переповнена болем, стражданням, котра відкриває для людських очей правду про дійсність, про себе і про світ; другою – прощення, немов щит, яким ми оберігаємо від атак зла свою людську і християнську гідність та зброя, якою Христос переміг світ; третьою мотузкою є молитва, як вираз нашої довіри, наша маніфестація готовності віддати Богові в руки жертву, яку приносить наш народ; і четвертою мотузкою є перемагати зло добром, не боятися всупереч усьому бути добрими, чесними, справедливими християнами. “Навіть якщо наші вчинки будуть усупереч усьому світові, залишаймося такими, бо Христос приходить до нас і ми стоїмо навколо Нього зі своїми проблемами і просимо допомоги. Зберімо всі ці болі і поставмо перед Ним. Довірмося Богові, бо Він єдиний, котрий в корені лікує причину зла і його наслідки”.

Завершуючи проповідь, владика Тарас наголосив, що з-поміж усіх мешканців Капернауму, ті четверо людей, які принесли розслабленого до Христа, вписалися в цю євангельську історію, щоб навчити нас з вірою приходити до Бога і довіряти Йому: “Дати йому своє життя, щоб Він це життя уздоровив від гріха. Але передусім усвідомити собі, що найблагородніше, що ми можемо в цьому житті зробити – це стати жертвою за прощення гріхів і навернення тих, хто чинить нам сьогодні біль. Всіх нас Христос кличе на лінію духовного фронту, щоб ми вміли оборонити наше життя від агресії зла і стали жертвою за навернення тих, хто робить нам зло. Стати жертвою посвяти світу Богові через Пресвяту Богородицю, яка сто років тому у Фатімі сказала “посвятіть грішників моєму серцю, щоб через моє серце на них зійшла благодать навернення”.

Після Херувимської пісні і Великого входу розпочався чин ієрейських свячень. Кандидат до священства, ставши навколішки, склав визнання віри і присягнув вірність і послух Церкві. Владика Тарас, поклавши руки на його голову, прочитав молитву та одягнув у священичі ризи. Опісля, нововисвячений ієрей, ставши біля престолу співслужив Божественну Літургію разом з єпископами та іншими священиками.

По закінченні Літургії, Єпарх Стрийський привітав отця Володимира, побажавши йому вірності у служінні, до якого Господь його покликав. Насамкінець, новопоставлений отець Володимир уділив присутнім своє благословення.

Прес-служба Стрийської єпархії