28 січня 2018 року, в Неділю митаря і фарисея, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський, очолив Архиєрейську Божественну Літургію у Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию. В часі богослужіння, єпископ уділив священичі свячення дияконові Миколі Яцківу. Єпархові Стрийському співслужили Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник, духовенство катедрального храму та запрошені священики.

Звертаючись до вірних зі словом проповіді та розважаючи над євангельським читанням неділі – притчею про митаря і фарисея, владика Тарас зазначив: “Сьогоднішнім Євангелієм немовби вступаємо у підготовку до часу Великого Посту. Це немов перший акорд, який закінчується на Голгофі. Двоє людей увійшли в храм помолитися – один фарисей, а другий митар. Один хвалився Богові, що він кращий. Як часто ми робимо багато для того, щоб виправдатися перед Богом. А другий не шукав виправдання, але шукав Божого змилування. Ми також часто робимо дуже багато, щоб оправдати себе перед Богом і дуже мало робимо, щоб Боже оправдання для себе прийняти. Ці дві особи, дві постави проявлять себе остаточно біля хреста на Голгофі. Постава фарисея проявить себе у тих, які казатимуть “дякуємо тобі Боже, що ми не такі, як отой розп’ятий на хресті”,  а постава митаря у словах розбійника, який скаже “Господи, згадай мене, коли прийдеш у Царстві Твоїм”. І розбійник буде оправданий, бо почує слова “Сьогодні будеш зі мною в раю”.

Продовжуючи, єпископ наголосив, що центральним місцем у притчі про митаря і фарисея є молитва, бо обоє прийшли до храму помолитися: “Молитва – це вираз нашого відношення до Бога. Чи ми хочемо нею опрадатися чи через неї прийняти Боже оправдання? Молитва – це не лише слова, а наша розмова з Богом, наша відповідь на Боже слово звернене до нас. Молитва – це спосіб комунікації з Богом, який обіймає цілу нашу сутність. Це набагато глибше, ніж якась формальність – це спосіб нашого відношення до Бога.”

Далі, Архиєрей назвав чотири етапи, які мають бути у молитві християнина: “Коли стаємо до молитви, стаємо перед Богом, першим є свідомость того, що стоїмо перед Богом, котрий все створив і всім управляє, все бачить і чує. Друге – це, коли свідомість нашої відкритості перед Богом, спонукає нас впасти на коліна зі словами “Господи, прости, змилуйся наді мною”, просячи прощення за наші гріхи. Просячи прощення ми маємо мати свідомість, що Бог нам вже простив, бо Він є Бог, котрий перший виходить назустріч людині. Наша заслуга тільки в тому, що ми приймаємо прощення, котре Він дає. І це спонукує нас це прощення, яким Бог нас обдаровує, не привласнити, але дарувати всім іншим. Ми маємо стати посередниками Божого прощення для інших. Тому, третя постава у молитві – це прощати всім, бо той хто приймає прощення від Бога має його дарувати цілому світові. А четверте, що є у поставі молитви – це наша вдячність. Вдячність не така як у фарисея, а вдячність за те, що Бог приготував нам у майбутньому, вдячність яка заманіфестує те, що спасіння є Божим даром, котрий ми приймаємо, коли кажемо “Господи прости”. Фарисей, який сказав “Господи, дякую, що я не такий як інші” оправданий не був. А митар, який прийшов просити прощення, Бога прославив і був оправданий Богом. Стою перед Богом, благаю прощення, але цим благанням вже його приймаю, а відтак стаю джерелом прощення, бо прощаю іншим. А на кінець усе, що маю і що прийде у майбутньому, віддаю у Божі руки і за все це дякую Богові”

Завершуючи проповідь, владика Тарас закликав:  “Для того, що у Страсну П’ятницю разом із розкаяним розбійником отримати прощення і обіцянку бути з Богом у раю, розпочнімо сьогоднішню великопосну подорож словами митаря “Боже, милостивий будь мені грішному”. Розпочнімо свою молитовну життєву дорогу, ступаючи цими чотирма кроками, щоб ми у глибині свого серця могли осягнути радість Христового Воскресіння”.

Після Херувимської пісні і Великого входу розпочався чин ієрейських свячень. Кандидат до священства, ставши навколішки, склав визнання віри і присягнув вірність і послух Церкві. Владика Тарас, поклавши руки на його голову, прочитав молитву та одягнув у священичі ризи: стихар, епітрахиль, пояс, нарукавники та фелон. Опісля, нововисвячений ієрей, ставши біля престолу співслужив Божественну Літургію разом з єпископами та іншими священиками.

По закінченні Літургії, Єпарх Стрийський привітав отця Миколу, побажавши йому вірності у служінні, до якого Господь його покликав. Насамкінець, новопоставлений отець Микола уділив присутнім своє благословення.

Прес-служба Стрийської єпархії