ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ Єпископів Стрийської Єпархії УГКЦ

Всесвітлішим, всечеснішим отцям, високопреподобним і преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі вірним Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви

Христос Воскрес!

…І був розпятий за Понтія Пилата,
і страждав, і був похований,
і воскрес у третій день згідно Писання.
(Символ віри)

Дорогі в Христі браття та сестри! Сьогодні Великий День Христового Воскресіння, празник торжества Божої справедливості над злом і смертю на оправдання і спасіння всього людства. У Пасхальному таїнстві об’являється правда, яка є основою нашої віри, джерелом надії на Божу вірність, спасенним даром Божественної Любові, яким Господь, обіймами Святого Духа, огортає кожну людину своїм милосердям та всепрощенням. У Воскресінні свого Єдинородного Сина Небесний Отець висловив до всього створіння остаточне слово, яким повстає нова, виповнена любов’ю та життям, дійсність, основа вічності, вкладена до цього непевного та мінливого світу.

Все, що стосується Воскресіння Ісуса Христа, є великою тайною, яку споглядаємо очима віри. Їй немає аналогії в історії світу, але одночасно вона належить до самої суті земного людського буття, даючи йому сенс та мету. Страсті і смерть Ісуса та Його Воскресіння – це дві події, які є мов би двома сторонами одного центрального Пасхального таїнства. Тому говорити про Воскресіння неможливо без слова про хрест. Воскресіння існує тільки разом із хрестом, а хрест Ісуса стає зрозумілим тільки у світлі Його Воскресіння, бо між смертю та Воскресінням – велика прірва, подолати яку може лише Бог.

…І був розпятий за Понтія Пилата…

Розп’яття Спасителя – не лише історичний епізод, але щось, що радикально міняє становище всього створеного світу. Хрест Христовий має вселенський вимір, бо на ньому відновлюється втрачена через гріх єдність між Небом та землею. Без усвідомлення цієї дійсності неможливо збагнути істинну вагомість Воскресіння, ані прийняти життя з надії, яку Воскресіння несе в собі. Для нас, що святкуємо Великдень у тяжкі часи військової та ідеологічної агресії зі сторони московської держави, це надзвичайно важливо для обнови нашої віри та розуміння викликів сучасності.

Хрест та Воскресіння є не лише подіями, які творять нове життя, але передовсім такими, що усувають перепону – гріх, який перешкоджає людині прийняти нове життя. На хресті Бог остаточно переміг зло, але не зрушив тим людську свободу, яка його спричинила. Не подолав зло тим, що знищив його своєю всемогутністю та усунув за межі свого Царства. Але взяв його на себе, в Христі витерпів його наслідки та переміг: зло – добром, ненависть – любов’ю, гордість – смиренням, насилля – лагідністю, брехню – правдою. На хресті Ісус “своїм тілом… вчинив мир… убивши ворожнечу“ (пор. Еф. 2, 15-17). Знищив ворожнечу, але не ворогів, знищив зло “своїм тілом“ сам на собі, а не на других. Своєю смертю Христос скасував вирок, яким людина засудила себе саму через гріх.

…і страждав, і був похований…

Жива віра у Воскресіння поволі та з непевністю торує дорогу до глибин людського серця посеред зла, смерті та трагічного кінця багатьох зусиль, як свідчить гіркий життєвий досвід. Нам, а особливо тим, кого безпосередньо торкнулися страждання, здається що погляд до гробу, смерті до очей, тяжко може стати джерелом надії.

Тож як пояснити таїнство хреста і Воскресіння сучасному людству, яке обожнює споживацтво, культ задоволення та зиску, без огляду на спосіб його досягнення? Основні конфлікти між Церквою та світським суспільством мають тут свій корінь. Питання віри, в центрі якої є жертва, та людські сподівання на благополуччя і добробут, самі по собі не протистоять. Трагедію зумовлюють породжені егоїзмом пороки, які самі в собі є причиною загибелі. Тому з цими пороками, які людина вибрала собі замість Бога та проти розуму, поєднав Господь безпосередньо терпіння та смерть, і то найперше як лік від самознищення людини, аніж як кару для неї. Божа воля є “хрестом“ для пороків людських егоїстичних прагнень, а хрест – є Божою обіцянкою прощення та милосердя для кожного, хто згрішив. Терпіння стає для нас порою очищення, з якого родиться нове життя, започатковане Воскреслим Христом. Тому, коли говоримо, що Бог допускає, щоб наше життя було позначене хрестом і терпінням, то це тільки частина правди. Другою її частиною є правда, що наше життя повинно бути наповнене також радістю і миром, які приносить Воскреслий Ісус. Кінцева мета нашого життя – це не страждання, але участь у славі й радості з Воскреслим Христом.

Навіть зранені власним безсиллям перед потугами зла та смерті, у Христовому Воскресінні ми покликані до відваги впустити Бога у своє життя, щоб пізнати силу Воскреслого у нашому збаламученому світі. Потребуємо подивитися до наших власних життєвих гробів, щоб об’явити, що Христос всупереч всьому є там, та є джерелом життя для кожного з нас.

…і  Воскрес у третій день згідно Писання.

Великодній світанок сяйвом Христового Воскресіння наповнює оповите похмурим туманом буденності наше життя, проникаючи до його глибин радісною звісткою про Божу перемогу. Правда про Воскресіння є ядром Доброї новини.

Світло Воскреслого Христа засяяло нам з темнот гробу людського буття та стало основою нашої віри. “Віра є запорукою того, чого сподіваємося” (Рим. 11,1). А те, чого сподіваємося, проголошуємо у Символі віри: “очікую воскресіння мертвих та життя будучого віку.” “Бо якщо Христос воскрес із мертвих, то і ми будемо жити новим життям”, (пор. Рим. 6,4) тому що “хто вірить в мене,” каже Христос, “навіть якщо помре, жити буде вічно ” (пор. Ів. 11, 25-26).

Христове Воскресіння наповнює наше щоденне життя новим змістом, вказуючи на його остаточну мету. Відкриває йому перспективу вічності, оскільки об’являє шлях до подолання страшної реальності – смерті. Але не тільки, бо ламає сам стереотип погляду на смерть і все, що з нею пов’язане. Воскресіння є переходом від дочасного життя до вічного, але так, що в ньому віднайдемо в усій повноті та красі все те, що тут на землі задля вічності втратили. Віра у Воскресіння є підставою християнської надії. Її суть спочиває не в обіцянці досягти щось нове, але у запевненні, що дістанемося знову до дому нашого Небесного Отця.

У світлі Великодня погляд на смерть та воскресіння, це передовсім погляд на гріх та відкуплення, на цілість Бого-людської взаємності, якою вона є вже тут та тепер. Великдень є празником вселенського прощення та торжеством Божественного примирення з людиною, остаточним ствердженням дару її оправдання у Христі Ісусі. Спаситель став учасником усієї трагедії грішної людини, щоб вона могла стати причасником його перемоги. Цей здобуток таїнства Христового Воскресіння ми привласнюємо живою вірою у те, що прощенням нам вже даровано свободу від вбивчої сили гріху і вже зараз, у силі Святого Духа, ми можемо жити новим життям. У Воскреслому маємо запевнення, що Господь є вірний, та що все те, що Він обіцяв та вчинив, є дійсне вічно.

Дорогі у Христі співбрати у священстві, ченці і черниці, улюблені браття і сестри. Наше уповання на Господа, що своєю смертю смерть подолав, а Воскресінням дарував нам вічний мир.

Об’єднаний з усіма Великодньою радістю, бажаю Вам щоб Христос – Наша Пасха, був Вашою силою та кріпостю в подоланні всіх життєвих викликів. І якщо для цього потрібно пройти шляхом випробування, то це лише маленьке свідчення нашої вірності у порівнянні із запевненою нам Воскреслим Христом славою майбутнього віку.

Нехай Пречиста Діва Марія покриває Вас своїм материнським Покровом, утверджує в усякій правді та спомагає у зростанні до святості на шляху до воскресіння та вічного життя.

Нехай мир Христовий перебуває з усіма Вами.

Амінь.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

+ Тарас Сеньків, О.М.                                                                                       + Богдан Манишин
Єпарх Стрийський                                                                                             Єпископ-помічник

 

Дано при Катедральному храмі Успення Пресвятої Богородиці у Лазареву суботу
04 квітня 2015 року Божого