Моя бабуся ніколи не ходила до Православної Церкви. А мама ходила, не тому, що вважала, що ми повинні туди йти. Просто вона прагнула, аби я звикав до духовного життя. Коли мені було десять, ми познайомилися з греко-католиками. Відтоді ми не ходили до православного храму, а їздили до старенького отця-студита Самуїла. Потім ходили до василіанської спільноти, а згодом познайомилися із владикою Павлом Василиком. Розповів про своє покликання владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський, у програмі «Відкрита Церква. Діалоги» на Живому ТБ.

Як розповів архиєрей, у ті часи на Літургію, яку очолював єпископ, приходило не менше ніж 25 людей: «Там я познайомився зі своїми ровесниками, зокрема із теперішнім Митрополитом Івано-Франківським Володимиром (Війтишиним), о. Іваном Сеньківим, що служить тепер в Івано-Франківську. Така атмосфера довіри і відкритості посприяла моєму рішенню стати священиком». Згодом були підпільні богословські студії. Остаточне рішення стати священиком майбутній єпископ прийняв після служіння у війську. Владика Тарас також навчався в Чехії.

«Майбутнім душпастирям важливо мати особистий стосунок із Богом, щоб вони думали про вічне життя не тільки своє, а й інших», – радить єпископ.

Департамент інформації УГКЦ