27 березня 2016 року, в другу неділю Великого посту, Преосвященний владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський відвідав з пастирським візитом каплицю святого Франциска з Паоли, яка діє на території парафії Всіх Святих Українського Народу в м. Стрию, де з нагоди 600-річчя від дня народження покровителя каплиці очолив святкову Божественну Літургію, звернувся до присутніх з літургійною проповіддю та освятив свічки для бездітних сімей.

При вході до святині, вітаючи найкращими словами та побажаннями, Архиєрея зустрічали численно зібрані парафіяни разом зі священиками. Єпископу співслужили парох парафії Всіх Святих Українського Народу о. Іван Барабаш та сотрудник о. Іван Купранець.

Звертаючись до присутніх з проповіддю та розважаючи над євангельським читанням про зцілення розслабленого, владика Тарас застеріг перед небезпекою і редукуванням Бога, якого не можемо вповні збагнути, до списку правил і обмежень та наголосив на тому, щоб незважаючи на жодні обставини, християни завжди хотіли бути поруч із Богом: «Коли нам важко повірити, що Бог великий і безмежний у доброті, то нашим завданням є дотиком віри відкрити для себе Господа, який хоче, щоб ми були з ним. Відкрити Божу велич у своїй власній гідності, яку він дав кожному з нас».

«Святі мали завжди перед собою Бога, – продовжив єпископ. І одним з великих святих, який вказує нам шлях до Бога є покровитель цього храму – святий Франциск з Паоли. Він теж жив у світі, який був дуже здевастований.  За об’явлення великого і люблячого Бога, Господь обдарував святого Франциска багатьма ласками, однією з яких є його особливе заступництво і допомога родинам, які не мають дітей. Він ішов по всій Європі, щоб засвідчувати велич Божу для того, щоб від Бога не втікали, але приймали у Його незбагненній величі і славі».

Далі, в контексті дня пам’яті абортованих дітей, який відзначається в другу суботу Великого Посту, владика Тарас зазначив, що дуже важко є говорити про дар потомства, коли в сучасному суспільстві чиниться величезний злочин вбивства ненароджених дітей: «Ми плачемо над загиблими на війні, в аваріях, катастрофах, але одночасно вбиваємо ненароджених дітей, заперечуємо право побачити світло цього світу тим, котрих Бог створив з безкінечної своєї любові, тому що вони стають для нас загрозою нашого благополуччя і комфорту, тому коли говоримо про геноцид – маємо передусім говорити про геноцид ненароджених дітей».

Завершуючи, Архиєрей закликав присутніх дозволити «увійти у своє життя незбагненному і великому Богові з Його милосердям, добротою і безкінечною любов’ю. Увійти, щоб обновити цей світ, який Він створив і який ми здевастували своїм гріхом… Нехай святий Франциск з Паоли випросить для нас сили і ласки, щоб ми своїм життям свідчили про Бога, котрий є незбагненний, але має людське лице і приходить до нас, щоб ми звіщали Його тим людям, які в Нього не вірять або Його відкинули. Щоб ми через покаяння і навернення випрошували для цього світу Божого Милосердя і ласки, щоб могти це Боже Милосердя прийняти».

Оскільки ще за життя покровитель каплиці святий Франциск з Паоли одержав особливий привілей благословляти свічки і роздавати їх тим, хто просить у Бога потомства для своєї родини, після завершення богослужіння владика Тарас благословив свічки, щоб запаливши їх бездітні сім’ї молилися і просили у Бога, за посередництвом святого Франциска, про дар потомства.

Прес-служба Стрийської єпархії

Довідка:

Св. Франциск з Паоли (італ. San Francesco di Paola) – (27 березня 1416 – 2 квітня 1507), засновник Чину Найменших братів святого Франциска з Паоли («Мінімі»), до якого належить Преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський.

Св. Франциск народився в м. Паола в Калабрії (південна Італія), яка в той час входила до складу Неаполітанського королівства. У молодості навчався у францисканців у рідному місті. Його сім’я була дуже побожною. Франциск – старший із трьох дітей у родині – названий на честь св. Франциска Асизького.

З дитинства Франциск відрізнявся глибокою побожністю і благочестям. Життя святого розповідає, що в дитинстві він страждав від пухлини на оці. Після того, як батьки дали обітницю, що в разі одужання їх син як мінімум рік проведе послушником у францисканському монастирі, Франциск видужав. У 13 років, виконуючи батьківську обітницю, він провів рік у монастирі, де його бажання стати ченцем посилилося. Коли термін перебування закінчився, він разом із батьками відбув паломництво до Асижу. Повернувшись до Паоли, прийняв рішення стати пустельником і віддалився в печеру, розташовану в безлюдній місцевості, де жив у молитві й самоті близько 6 років.

Близько 1435 року до нього приєдналися два сподвижники, після чого Франциск заснував рух, що одержав назву «Відлюдники святого Франциска Асизького». Кількість його учнів постійно збільшувалася і св. Франциск із послідовниками заснували монастирі в Патерно (1444) і Мілаццо (1469). У 1471 р. діяльність монахів підтримав архиєпископ міста Козенца. У 1474 р. папа Сикст IV затвердив новий жебракуючий чернечий орден під іменем «Конгрегація еремітів брата Франциска з Паоли».

У 1483 році король Франції Людовик XI запросив св. Франциска з Паоли, у свій замок Плессі-ле-Тур. Він духовно наставляв короля і був із ним у момент смерті. Наступник Людовика, Карл VIII також високо цінував святість і мудрість Франциска, радився з ним і заснував для нього два монастирі – біля Плессі-ле-Тур і в Римі, на пагорбі Пінчо. Після того, як король Карл помер і на трон зійшов Людовик XII, св. Франциск хотів повернутися в Італію, але новий король не дозволив, бо хотів, щоби він допомагав йому порадами, як і попередникам. Останні роки життя монаха пройшли у Плессі, в останні місяці перед смертю давав учням настанови та поради з управління орденом. Помер 2 квітня 1507 р., у Страсну п’ятницю, за тиждень після свого 91-річчя.

Св. Франциск із Паоли був канонізований в 1519 р. папою Левом X. В іконографії святого зображено в образі старця в чернечому одязі з палицею. День пам’яті св. Франциска з Паоли Церква вшановує 2 квітня.