Отець Мирон Гринишин: «Найбільш величний храм – це людська душа…»

Нещодавно розпочалися реставраційні роботи даху катедрального храму Стрийської єпархії – Успіння Пресвятої Богородиці. Про перебіг робіт розповідає адміністратор храму о. Мирон Гринишин


Отче, коли і чому виникла ідея реставрувати дах Катедрального храму?

Це нагальна необхідність.

Катедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці є однією з найдавніших будівель Стрия. Святилище збудоване ще монахами францисканцями в 1710-х роках. Йосифінська реформа в 1790-х роках скасувала в Стрию польський монастир францисканців з костелом св. Марії Магдалини та старі дерев’яні українські церкви Різдва Богородиці, Зіслання Святого Духа і Успіння Богородиці як «нерентабельні». Українцям було передано костел св. Марії Магдалини, що отримав назву церкви Успіння Пречистої Діви Марії. Стрияни в 1842-1846 рр. добудували до мурованого святилища головну наву. В такий спосіб церква отримала сучасний вигляд.

11657397_794459060674664_1187052811_nЦерква Успіння була осердям духовного і суспільного життя Стрийщини. В 1886 р. Стрий згорів. Пожежа виникла за кілька будинків від церкви, на якій почав тліти дах, але як свідчить польський історик А. Прохаска, невидима рука погасила вогонь. Церква вціліла, хоча згоріли синагога і костел, що знаходилися поблизу. Після пожежі перекрили дах бляхою тодішнього австрійського виробництва марки «tеschen». Це перекриття проіснувало до нинішнього дня. В багатьох місцях бляха простріляна кулями в часі Світових війн. Її намагалися запаяти багато разів, поправляли місця найбільших протікань, навіть намагалися міняти деякі прогнилі балки. Та все це було лише локально, місцями.

На сьогодні балки струхнявіли, церква протікає на стриху, ззовні карнізи на церкві відпадають через затікання дощових вод. Поставало питання – коли не почати реконструкцію храму зараз – через кілька років масштаби руйнації будуть набагато більшими і надто витратними. Тому з благословення преосвященного владики Тараса Єпарха Стрийського й було розпочато реконструкцію церкви в травні 2015 року.

Яким є проект реставрації, яких зовнішніх змін зазнає покрівля?

Покрівля не може зазнати жодних змін. Замість старої бляхи криємо бляхою мідною, що надасть церкві духу старовини. Так, до речі, покриті більшість старовинних церков Галичини. Церква є пам’яткою архітектури XIX ст. за реєстраційним № 1175 – М, тому щось додавати чи змінювати ми не можемо. Навпаки, намагаємося повернути втрачене. На вежі церкви ще з часів отців-францисканців стояв кований хрест, який в 1987 р. було знято і встановлено інший. Коли реставратори добралися до вежі зауважили, що на «нововстановленому»  хресті вже не лише не залишилось сусального золота, а зсередини він виявився поржавілим. Тому зусиллями покрівельників хрест знятий з вежі. Зараз консультуємося з львівськими реставраторами та  намагаємося викувати новий хрест, беручи за взірець старий, «монастирський», віднайдений на стриху церкви. Одночасно виготовляємо проект зовнішніх карнизів, щоб найбільше наблизити до давнього стилю.

Коли очікувати завершення робіт?

Важко сказати. Хочеться як найшвидше. Найбільше нас цікавить зараз якість виконаних робіт.

11653227_794459064007997_2120897615_nЗараз є непростий фінансово час, а реставраційні роботи є досить вартісними. Де знаходите ресурси для покриття витрат?

Час справді сьогодні скрутний. Криза. Корупція. Люди не отримують належної зарплатні. Але коли пригадати час будівництва храму –  часи були далеко не кращі. Наші діди і прадіди в набагато скрутніший час збудували нам храм. Як священик, розумію, що все в руках Божих. Якщо це до вподоби Господеві, то Бог допоможе звершити роботи. Як настоятель храму, прошу священиків і всіх наших парафіян помолитися кожного дня одну десятку Богородице Діво за всіх виконавців робіт і жертводавців, щоб Господь надихнув перших до легкого виконання робіт, а другим воздав сторицею за їхні пожерти та благословив добром в дітях і внуках. Тому, вважаю, навіть в цей скрутний час, коли йде війна з російським окупантом, ми зможемо відновити храм. Церква Успіння – серце нашого міста, нашої духовності, зрештою культури. Священики нашого храму звернулися до парафіян з проханням про фінансову підтримку. Маємо багато добрих побожних парафіян, що радо офірують на реставрацію храму. Звичайно, роботи є дуже коштовними. Коштів цих не завжди вистачає. Тому просимо фінансової підтримки на покрівельні роботи не лише стриян, а вихідців нашого міста, що вдячні Богу і відчувають себе приналежними до нашого храму, а також усіх небайдужих. 

Одного дня місце на престолі катедри перестав займати великий кивот, його місце зайняв маленький дерев’яний. Що можете сказати із цього приводу?

Кивот на центральному Престолі, на якому відпадала стара позолота і лущилися декорації, ми віддали  на реставрацію. Церква Успіння – це Катедральний храм, який є осідком Єпарха Стрийського Преосвященного владики Тараса та єпископа-помічника Преосвященного владики Богдана. Тут відбуваються Богослуження, в яких беруть участь єпископи інших єпархій, гості з-за кордону. Не раз візитував храм наш Блаженніший Патріарх Святослав. Тому Кивот, в якому зберігаються Найсвятіші Тайни, повинен бути в якнайкращому стані. За домовленістю з реставраторами відзолочений Кивот має бути повернений до храму на Престольний Празник – Успіння Богородиці, 28 серпня цього року.

IMG_6554Які ще реставраційні чи будівельні роботи плануються в храмі на майбутнє?

По закінченні покрівельних робіт, виготовленню і встановленню нових хрестів,   встановленні нового громовідводу, найперше плануємо оновити фасад церкви, точніше реставрувати карнизи за нововиготовленим проектом. Необхідно реставрувати цоколь і осушити від грибка, зробити водовідведення від церкви, замінити огорожу, збудувати нову канцелярію, де було б місце для катехизації дітей, приміщення для спільнот. А ще хочемо зробити Хресну Дорогу біля церкви. Та все це лише наші погляди в майбутнє. Найголовніше, це Спасіння Душі, бо не лише хлібом земним живе людина. Найбільш величний храм – це людська душа. Стараємося дбати про цей нерукотворнрний храм, а відреставрувавши його віх гріха відбудуємо і храм земний.

Розмовляв бр. Володимир Мамчин